Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
Шкода, що лише життєві обставини можуть спробувати кардинально змінити навязану кимось думку та погляди на те, що маєш і що тебе оточує. А ще більш негативно вражає, що нічого не перемикається у підсвідомості взагалі. Любити, цінувати, кайфувати можна усюди аби мати силу духу відпустити якісь свої комплекси, образи і можливо в певній мірі заздрість, забути про всі відмовки і почати створювати свою унікальну та неповторну історію життя.
Бузький Гард
Так як понад 2 мільярди роки тому назад почав формувати свою вражаючу історію Актовський каньйон, що на Миколаївщині у Вознесенському районі. У 2009 році Актовський каньйон разом із Арбузинським, екологічною стежкою “Арбузинка” увійшли до складу Національного природного парку Бузький Гард.
Утворився Актовський каньйон силою течії річки Мертвовод, яка пробила долину в гранітному щиті глибиною 40-60 метрів. Цей простір природної краси неосяжно великий і займає більше 250 гектарів, це неначе природний коктейль скель, степового чагарникового різнотрав’я та гранітних валунів.
При прогулянці по екологічній стежці “Арбузинка” варто звернути увагу на трав’яний покрив громістських валунів та обов’язково оцінити панораму із скелі, що отримала назву в народі “Пуп Землі” каньйони річок Арбузинка і Мертвовод та їх злиття.
Річка Мертвовод протікає Миколаївською та Кропивницькою областями, так як її загальна довжина сягає 565 кілометрів і впадає у Південний Буг. Ось саме тому нам варто перейняти у могутньої величі Природи її вміння творити.
Кінбурнська коса
Багато років чула про місце незайманої природи та його багату флору і фауну. Мова йде про Кінбурнську косу. Але через неймовірно прекрасний світовий вибір місць, міст, країн… Ти розумієш, що якось згодом, куди ж воно дінеться, тим більше це ж вдома… І своє залишається на пізніше. Але ось пізніше настало, тому не варто думками зв’язувати себе та своє бачення про місця нашої країни. Так як ситуація не постійно може бути позитивна, вихід є завжди. Як правило ми звикаємо до класних умов проживання і тому не уявляємо як може бути по іншому. І тут на розгляд приходить один із варіантів, подорожувати з наметом по кемпінгах чи в дикій природі і не перейматися натовпами людей та й не бути від когось чи чогось залежним. Так як інформації ми мали не досить багато, тому запланувати свою подорож з Очакова на Кінбурнську косу лише на один день. Що виявилося помилкою…Так як за один день просто нереально відчути весь колорит коси, її атмосферу і силу самого місця. Про це нам повідомила власниця кемпінгу “Інгул” в Очакові, де ми зупинилися по прибуттю на першу точку нашого десятиденного відпочинку. Туди заздалегідь потрібно зібрати всі необхідні речі для проживання хоча б на три дні і загорітися справжнім бажанням відпочити саме в тій глибині дикої природи. Прибувши на швидкісному катері Нібулон, а точніше ракеті на пристань коси, ми дещо були шоковані … Різниці між пляжами в Одесі і там на косі просто не було. Їхати 20 км маршруткою в с. Покровка півтори години аби побачити кращу картину… Але гарантії, що встигнемо назад до відправлення нашої ракети водій не давав.
Тоді обдумавши всю ситуацію, ми вирішили просто йти пляжем. Що нас дуже швидко порадувало, ми почали помічати все менше і менше людей і нам відкривалась краса пляжу, чистенька водичка і інколи дикі жителі місцевості.
Олешківські піски
Незабутній досвід та емоції нам подарувала пустеля. Цей напівпустельний край, просто диво України і це Олешківські піски. Огорнуті різноманітністю природних ландшафтів, загадками та роздумами над їх утворенням. Нагулявшись пустелею, ми відчували щиру радість від побаченого. Але як багато хто, хотіли собі в компанію чотирьохколісних друзів – квадроциклів, як нам представляють різного роду телепередачі. Як виявилося, все те створення ілюзій для народу. Так як відомі люди і просто журналісти мають незрозумілу перевагу аби створити картинку для свого шоу і байдуже, що цей варіант лише в процесі втілення в життя. Але сподіваємося, що досить швидко і ми з вами зможемо накатати кілометри не лише єгипетською, але й нашою українською пустелею.
Це перше місце де ми залишились сам на сам з природою та міксом відчуттів, хочу і страшно і більше нікого з людей, якоїсь примітивної огорожі чи простого охоронця. Все це було за півтора кілометри від нас. Ніч застала нас швидко, так як ми по своїй не обережності закопалися в пісок машиною і витратили не мало часу на свій порятунок. Але це нам додало впевненості у тому, що ця природна місцина нас впускає у свої володіння. Розмістилися з наметом досить швидко, поставили стіл і три стільці, перейшли до приготування вечері. Якось особливо це все в абсолютно дикій природі. А скільки романтики додає до смакування чаю під відкритим небом. І правда, ми просто не могли відвести погляду від нічного зоряного неба і різного роду дискусії супроводжували нас у глибоку ніч.
Азов
Не могли і залишити поза увагою специфічні озера цього регіону, отож відвідали рожеве озеро, правда застали лише ледь помітно рожевого кольору сіль, на зразок мертвому Ізраїльському морю – солоне озерце, гаряче джерело, що правда викликало лише купу питань до цього місця та озеро Сиваш, яке порадувало найбільше відсутністю людей, далекими прогулянками в глибину самого озера, водою по кісточки та мазанням себе брудом із дна.
Асканія – Нова
Попередньо була впевнена, що однією із візитівок Херсоншини є біосферний заповідник Асканія – Нова. Так як заповідник відомий не тільки величезною озелениною територією і продуманою “інфраструктурою”, але і своїми сафарі екскурсіями диким степом для спостереження за життям таких тварин як зебр, коней Пржевальського, антилоп, бізонів і т.п. Все можливо, що ця думка б підтвердилася якби не претензії з приводу організаційних питань. Плануючи поїздку на схід україни, ми попередньо все обдумали і скрізь зателефонували для уточнення різних питань або їх вирішення. Що не так легко було з представниками біосферника, відповідь отримали наступну: “наперед не можна замовити сафарі екскурсію (навіть забронювати на сім’ю за суму, яку розділяють на групу), потрібно бути в них о 8 годині ранку і тоді сформована група відправляється за враженнями”. Коли ж настав той день і ми прибули біля 8 години у Асканію – Нову, нам повідомили, що сафарі можливе десь о 13:00 годині дня і не раніше. Ми не стали чекати цю грандіозну їх поїздку, просто прогулялися територією зоопарку та дендропарку і ясна річ якби ми знали зарання підхід організаторів до відвідувачів, точно б не витрачали свій час на цю поїздку.
Дорогою з Асканії настрій був не на найвищому рівні, плюс ранній наш підйом без кави і спокою, і я чесно зізнаючись, ловила очима відповідну заправку, і думки не було ще кудись заїжджати або з’їжджати з дороги. Але вектор нашої поїздки все ж таки змінився і ми потрапили на Зелені хутори Таврії, що на Херсонщині і це місце зробило ще один наш день чудовим. Розваги на будь який смак і для різної вікової категорії. Можна спробувати себе в ролі снайпера з використанням різної зброї, зануритись в далекі часи козацтва, підготувати порох для гармати і відчути цей процес сповна, розбавити це все цікавою розмовою із знахаркою, зробити для себе копійку, зліпити своє перше глиняне горнятко, познайомитися із кожумякою, зробити безліч кумедних фото на різних фотозонах, спробувати пройти нові шляхи мотузкового парку, спуститися на 40 метровому тролеї, посмакувати квасом, лимонадом, кавою, чаєм, та просто прогулятися красивою територією з чудовим декором. До речі, без проблем можна залишатися на ніч з наметами. Це місце однозначно варте уваги.
Дніпровсько-Бузький лиман
Крайньою точкою нашого відпочинку чи знайомства зі сходом країни був Дніпровсько-Бузький лиман. Основною причиною мав бути лише новий досвід прогулянки на байдарках і загальний відпочинок на пляжі. Але через велику кількість гадюк, в тому числі у воді, комфортність цього місця відчутно знизилася. До повної картини нам ще додалась можливість познайомитися із павуком, що зветься чорна вдова. Дякувати Богу, все обійшлося без укусу і стресу. Щодо прогулянки лиманом сім’єю на байдарці, то все супер. Отримані враження, досвід та вміння працювати команди синхронно подарувало натхнення на освоєння ще чогось нового та цікавого для всієї сім’ї. Маленьким осадом залишилося лише те, що організатор прогулянок на байдарках не сильно зацікавлена у групі з кількох чоловік на простий маршрут без оглядових місць і без фірмової юшки за досить нижчу ціну. А так як на ті дати, було багато груп, то не сильно переймалася нами. Тому обговоривши цю ситуацію, ми вирішили, що готові платити більше, раз приїхали і це є крайнім місцем в нашому списку. Як тільки почувши нашу готовність оплати, все швидко організували і через годину ми були посеред лиману і освоювали новий навик гребти. Піша прогулянка хребтом лиману неймовірно порадувала виглядом та красою як зверху так і знизу.
З впевненістю можна стверджувати, що Україна вражає своїми місцями, видами та краєвидами!!! Відкрийте в собі любов до подорожей і точно відчуєте наскільки варта кожна нова поїздка особисто для кожного!!!
